Кастинг-директорки Валерія Рубан і Софі Пашкуаль

Софі: Усе почалося з того, що я працювала як акторка, і моя подругапродюсерка тоді працювала над проєктом для молодого артиста. Вона звернулась до мене за допомогою – порадити якихось акторів, бо я знаю багатьох. Це переросло в щось схоже на кастинг з мого боку. І досі вважаю це однією з найчарівніших робіт, попри те, що це була моя перша. З теплотою згадую цей проєкт. Продюсерці дуже сподобалась моя робота, і вона запросила мене зробити кастинг іще до одного проєкту. Це був 2017 рік, і з того часу все закрутилось.

Валерія: Я прийшла до цієї професії приблизно у 2016 році як акторка. Це було або влітку 2015-го, або 2016-го. Мене Дар’я Плахтій буквально за руку привела до офісу Алли Самойленко. У Алли якраз проходили проби до проєкту «Моя улюблена вчителька», які я успішно пройшла. Так ми й познайомились. Був період, коли не було акторської роботи, і Алла запропонувала мені допомагати з кастингами. Я погодилась. У співпраці з Аллою я провела близько двох років – це був колосальний досвід, найкращі проєкти, робота 24/7. Це було круто. І досі вважаю, що мені дуже пощастило – я потрапила в найкраще місце поруч із класною професіоналкою. Потім почала працювати самостійно.

Валерія: Ми допомагали одна одній робити кастинги. Софі зверталася до мене, я до неї. В якийсь момент ми зустрілися, і з’ясувалося, що Софі шукала партнерку для свого щойно відкритого агентства, і запропонувала мені працювати разом. Я з радістю погодилась. Наше молоде, але перспективне кастинг-агентство називається BIMBA Casting, йому вже два роки.

Софі: Так, продакшни поки були лише українські, ми ще не співпрацювали з міжнародними.

Валерія: Але зараз ми робимо короткометражний фільм з американським режисером українського походження – Глібом Осатинським. Він виграв грант від Columbia University і хоче працювати з українськими акторами. Це наш перший спільний міжнародний проєкт у форматі BIMBA Casting. До «Бімби» я часто співпрацювала з іноземцями – наприклад, із французьким фотографом Фредом Жегно, ми зробили великий фотопроєкт, також я допомагала з фільмом «Анна» режисера Декеля Беренсона як коучка та перекладачка.

Софі: Ми все одно працюємо з іноземними проєктами через українські продакшни, не напряму. Кілька разів, ще до Лєри, я працювала з Radioactive під керівництвом Нікі Бондар, там зовсім інший світ і складна система кастингів та усього знімального процесу. Також працювала з MOZGI Production, SICK, 23/32 тощо.

Валерія: Хочу ще додати про проєкти. Ми зараз вийшли на новий для себе рівень! Узимку ми зняли пілот серіалу для «Нового каналу». Ми дуже цього хотіли – і в нас вийшло. Для деяких кастинг-директорів це може бути звичайним, але ми у захваті. Зараз ще завершуємо великий проєкт для магазину «Ашан» – у новому для України форматі.

Валерія: У нас немає бази. Ми працюємо над цим, але якщо чесно – кожен наш проєкт як океан: ми в нього пірнаємо і шукаємо акторів з різних джерел – Facebook, наші знайомі, Instagram, вулиця.

Софі: Особливо враховуючи рекламу й кліпи, ми багато працюємо з непрофесійними акторами, або навіть із людьми поза професією. Наприклад, ми шукали гольфістів, фермерів, танцюристів – справжніх людей. Хочу доповнити: у нас є імпровізована база – це ті актори, з якими ми часто працюємо. Як потрапити? – Написати в Facebook, Instagram або на пошту.

Валерія: Обов’язково – кілька хороших фото, де видно обличчя. Це повторюється постійно, але досі не всі актори мають якісні, «продаючі» фото. Ми за професіоналізм. А відеовізитка не обов’язково має бути суперпрофесійною – головне, щоб було видно органіку людини: міміку, жести, вираз обличчя. Це дуже важливо.

Софія: Затвердження акторів у різні проєкти відбувається по-різному. У дуже маленькі проєкти затвердження може відбутися за лічені хвилини, просто переглянувши фотографії потенційного актора. У великих проєктах, особливо якщо це реклама або іноземний замовник, є кілька варіантів: ми можемо одразу проводити живі кастинги, навіть не переглядаючи фотографії, і переглянути велику кількість людей. З приходом COVID-19 живі кастинги відійшли на другий план, і я навіть не знаю, чи повернуться вони.

Софія: Спочатку це може бути або живий кастинг, або передкастинг за фотографіями та відеовізитками. Далі, залежно від проєкту, може бути колбек з режисером, або спочатку етап самопроб, а потім колбек. Після колбеку може бути затвердження або ще один колбек. Все залежить від продакшену. Зазвичай все починається з фотографій та відеовізиток. Живі кастинги з нуля ми вже давно не проводили. Бували випадки, коли ми запрошували акторів, яких не знали, лише за фотографіями, але в реальному житті вони настільки відрізнялися від фото, що не знали, як їх знімати. Не тому, що людина некрасива, а тому, що вона інша за типажем у житті та на фотографії, і в проєкт, куди її запросили, вона може зовсім не підходити.

Валерія: Іноді таким людям доводиться відмовляти або відповідати суворо, тому що це професія, і в ній потрібно цінувати час інших людей, які стараються заради спільної справи. Важливо бути професіоналом і ставитися відповідно. Тому потрібно робити фотографії максимально наближеними до реальності, щоб не залишати після себе погане враження. Кастинг-директор швидше співпрацюватиме з людиною, яка розуміє ці нюанси, ніж з актором, який себе неправильно позиціонує і не знає елементарного етикету подачі портфоліо. Звісно, можна знайти героя для фільму навіть за аватаркою з рибою в руці на Facebook, але це інше.

Валерія: Думаю, сприйняття не змінилося. Просто твій акторський і кінематографічний талант посилюється, а в ролі кастинг-директора розвиваються організаторські здібності, режисерське бачення – бачити картину цілком, азарт відкривати щось нове, любов до облич і людського існування.

Софія: Я вважаю, що досвід кастинг-директора – це плюс до акторського досвіду, бо ти знаєш багато внутрішніх історій, більше залучений у процес, розумієш, як все працює, тому краще можеш підлаштуватися. Оскільки більшість акторів в Україні поки що працюють без агентів, дуже важливо самостійно розуміти, як все влаштовано. І навпаки, з точки зору кастингдиректора, акторський досвід теж дуже допомагає, бо ти маєш багато шансів знайти нові обличчя, бо сам знімаєш, постійно з кимось знайомишся і часто особисто зустрічаєшся з різними цікавими людьми.

Валерія: Кіноіндустрія в Україні зараз настільки розширюється, що кожен може стати кастинг-директором або агентом. Звісно, щоб вийти на професійний рівень, потрібен досвід, але його досить легко отримати зараз, якщо є сильне бажання. Головне – вміння правильно будувати комунікацію з усіма.

Софія: У нас є чорний список, не те щоб ми його вели, ми просто всіх пам’ятаємо.

Валерія: Неадекватна поведінка завжди дуже запам’ятовується.

Софія: Так, зокрема щодо дат зйомок, коли актори погоджуються на дати зйомок, а потім кажуть, що в ці дні не можуть. Або можуть, але не на повний знімальний день. У таких випадках дуже важливо попереджати заздалегідь, якщо, наприклад, у вас зайнята половина дня, потрібно просто сказати про це, важливо вміти домовлятися. Для мене як для акторки дуже важливий досвід кастинг-директора, бо тепер я знаю весь знімальний процес зсередини. Особливо в рекламі, ми часто не знаємо, в які дні буде проходити зйомка аж до останнього дня, і це нормальна практика, що за день лише з’являється якийсь чіткий графік, і люди починають розуміти хоча б яка половина дня, щоб попередити акторів. Важливо це розуміти, приймати і не злитися. Ми часто говоримо акторам, особливо в рекламі, що вони можуть бути зайняті зовсім трохи, але дуже важливо звільнити цілий день, бо можуть бути різні форс-мажорні обставини. Був випадок, коли під час зйомки однієї реклами були встановлені дуже складні декорації, і нам потрібні були актори на цілий день, більше того, ми їх бронювали навіть на два дні, щоб якщо раптом щось станеться з декораціями, актор сидів і чекав, поки її полагодять, і так по колу. Це дуже важкий процес, який вимагає колосальної уваги з боку кожного, хто знаходиться на майданчику.

Валерія: Дуже важливо, якщо ти вимагаєш багато від інших як актор, відповідати тим же вимогам. Бо кожен представник департаменту старається на 100%, і є нюанси кінознімального процесу, які важко передбачити і підготуватися, і так буде завжди. У нас поки немає реального інституту кіно, і ти змушений сам вчитися на своїх помилках. Хтось вчиться, хтось ні, і ті, хто не вчаться, на жаль, у чорних списках. Але зате є можливість одразу йти на знімальний майданчик і працювати, набиратися досвіду. Це дуже доступно.

Софія: Ми з Лєрою землячки, обидві родом з Донецька. Ми притягнули одна одну.

Софія: У дитинстві я дуже любила рибу, тому мріяла продавати тюльку на базарі. Моя мама щосуботи ходила на ринок і купувала мені тюльку, чесно кажучи, я думала, що вона там працює і її продає, тому я думала, що хочу бути як мама і буду тюльку продавати. Але, звісно ж, мама взагалі не там працювала.

Валерія: Іноді вечорами я збирала всю сім’ю вдома, вимикала світло, вмикала настільну лампу, спрямовувала на себе і показувала фокуси. І ще хотіла бути ветеринаром.

Софія: Я асоціюю себе з ручкою. Навіть не знаю чому, це спонтанна асоціація.

Валерія: Навіть не знаю, ніколи про це не думала. Асоціюю себе з якоюсь класною, спортивною машиною, наприклад, Ferrari або Lamborghini. Це теж перше, що спало мені на думку.

Софія: Мені здається, ти Орхідея!

Валерія: Орхідея? Теж непогано.

Софія: Нехай мене вважатимуть меркантильною, але я б попросила в неї дуже багато грошей. В принципі, всього іншого у мене достатньо. Якщо не говорити про глобальні речі на кшталт миру в усьому світі, відсутності голоду, хвороб і так далі — що я, чесно кажучи, вважаю неможливими бажаннями, — то друге моє бажання було б, щоб світ був відкритим, щоб кордони були відкриті, аби можна було вільно подорожувати. І третє — щоб люди перестали ображати тварин.

Валерія: Я б попросила у золотої рибки або грошей, або можливості зняти власне кіно як режисерка, не відмовляючи собі ні в чому. Друге — дуже особисте: щоб моя родина була поруч, бо, на жаль, частина моєї сім’ї досі живе в Донецьку, і немає можливості перевезти всіх. Тож я б попросила, щоб усі жили десь поруч і ми могли бачитися. А третє бажання — теж про тварин: щоб не вбивали слонів, щоб природа збереглась максимально. Мабуть, я ще попросила б, щоб не забудовували Київ і залишили його в спокої, бо скоро ми задихнемося.

Валерія: У якомусь класному, крутому незалежному кіно або масштабному голлівудському фільмі — от про який проєкт я мрію. А ще хочеться зробити кіно або серіал, щоб подарувати Україні героя. Такого, як Шерлок, або доктор Хаус, або фантастичного супергероя в образі актора чи актриси. Мені здається, нашій аудиторії потрібно більше розваг і натхнення через кіно. Цього ще замало.

Софія: Так, відкрити когось — мені здається, це мрія кожного кастингдиректора: знайти людину, яку до цього ніхто не знав, і зробити її впізнаваною і затребуваною. Ще я б хотіла взяти участь у якісному серіалі, наприклад, на кшталт «Дивовижної місіс Мейзел».

Софія: Керувати часом.

Валерія: Думки я й так читаю (сміється). Можливо, хотіла б керувати якоюсь стихією.

Софія: Нещодавно почала займатися бадмінтоном, вивчаю мови — англійську і португальську.

Валерія: У мене багато захоплень, хочу знову повернутись до фотографії. Але моя головна пристрасть — це музика.

Софія: Хочу побажати класних проєктів нам усім — і акторам, і кастингдиректорам! Порадила б усім акторам багато працювати. Я знаю, що багато хто засмучується, бо, на жаль, у нас не така розвинена індустрія, щоб у всіх були гарні ролі й висока зайнятість. Але все одно треба багато вкладати в себе, постійно розвиватися, вивчати мови, оновлювати портфоліо. Можливо, варто опанувати ще якусь професію, щоб вирішувати фінансові питання, мати змогу оновлювати матеріали, навчатися — бо наразі така реальність ринку. Не обов’язково йти працювати в магазин — можна працювати в продакшенах. Дуже багато людей так роблять. Я так починала, і Лера. Ми працювали асистентками на майданчику. Лера встигла попрацювати на одному проєкті «хлопушкою», асистенткою з акторів і зіграти асистентку (прим. у «Нюхач – 3»). І я теж починала з «хлопушки».

Валерія: «Хлопушка» — це база. Коли ти не дуже залучений у препродакшн, але на майданчику можеш дізнатися про всі департаменти — хто як працює, спостерігати, відчувати камеру. Хотілося б побажати реалізованості, бо коли актор нереалізований — від нього багато проблем. Постійно вивчайте свою професію, відкривайте щось нове — і в собі, і в професії. З повагою ставтесь до всіх, хто має стосунок до кіно — заробите собі хорошу карму (сміється). У нас у всіх одна справа — ми знімаємо кіно. Будьте адекватними. І адекватно оцінюйте себе: розумійте, що ви можете зіграти, а куди ще не варто лізти — аби не натикатись на негатив від кастинг-директора. І ще хочу сказати: ніколи не втрачайте надію — всіх видно, актори навіть не уявляють, наскільки вони помітні.

Софія: Якщо ви будете старатися — вас помітять у будь-якому випадку, навіть якщо ви недостатньо талановиті. Талант — це взагалі дуже спірне питання. Тому, якщо ви вважаєте себе середнім актором, але працюєте над собою — ви можете досягти дуже багато.