Кастинг-директорка Арміна Німенко
-
— Арміно, у тебе дуже гарне ім’я! Розкажи про його значення та чи є з ним пов’язана якась історія?
— Мене назвала Арміною мама, оскільки в мене є вірменське коріння. Взагалі, моя бабуся родом з України. Якось мій чоловік зауважив, що моє ім’я складається з двох частин: перша — від Вірменії (Арм-), а друга — від України (-іна). Я вважаю, що в моєму імені поєднані традиції двох країн. Також «Арміна» — це назва, якою перси в часи Урарту називали Вірменію.
-
— Ти народилася в Україні?
— Так, я народилася в Україні, під Києвом, хоча був шанс народитися в літаку. Своє дитинство я провела між двома країнами, мабуть, тому в душі я мандрівниця. Захоплююся вивченням різних культур і колись навіть хотіла стати лінгвістом, але мама відмовила, запропонувавши вступати до театрального, оскільки я була дуже артистичною дитиною. У 17 років я вступила до кіношколи при Ленфільмі в Санкт-Петербурзі. Під час навчання я зрозуміла, що актор повинен бути всім, уміти все і знати все, бути спостережливим, наповнювати свій творчий багаж, адже в майбутньому це може знадобитися. Однак через кризу того часу мені довелося залишити кіношколу і піти заробляти на життя. За допомогою брата я відкрила свій бізнес, але з часом зрозуміла, що це не моє, і вирішила спробувати себе в індустрії моди, створивши з друзями лабораторію одягу, де ми вигадували сценічні костюми з нестандартних матеріалів, влаштовували покази.
-
— Як ти потрапила в кіно?
— Вирішивши, що хочу зніматися в кіно, одного ранку я поїхала на кіностудію Довженка в Києві, де абсолютно нікого не знала, але мала величезне внутрішнє бажання пізнати світ кіно. Тоді мені було вже 16 років. Потрапивши в це середовище, я ніби опинилася в казці. Я одразу ж відчула, що це моя стихія. У павільйоні, куди я зайшла подивитися на кінознімальний процес, як виявилося, режисер Анатолій Мате́шко знімав «День народження Буржуя».
Там я познайомилася зі співробітником знімальної групи, і через кілька днів мене запросили взяти участь в одній зі сцен цього серіалу (як актор масових сцен). Дія відбувалася в одному з київських театрів. Після цього мені запропонували знятися в епізоді, але на той час я вже переїхала до СанктПетербурга. Під час навчання мене часто запрошували на різні епізодичні ролі. Коли навчаєшся і практично живеш у стінах кіностудії, постійно зустрічаєш і знайомишся з великою кількістю цікавих творчих людей. Одного разу мене запросили на фотопроби до Олександра Сокурова в проєкт «Російський ковчег». Це був неймовірний проєкт, який знімали в Ермітажі.
Повнометражний фільм за участю близько 1000 акторів, який був знятий одним кадром. Грандіозна локація, історичні костюми, жива музика симфонічного оркестру — все це створювало атмосферу свята і торжества. Я ніби знову опинилася в казці.
-
— А зараз ти знімаєшся?
— Зараз практично не знімаюся через брак часу, однак іноді беру участь в епізодах у своїх друзів-режисерів.
-
— Як ти прийшла до професії кастинг-директора?
— Спробувавши себе в різних сферах діяльності, я вирішила перезавантажитися і попрацювати в сфері нерухомості. Одним із замовників виявилася знімальна група, яка шукала локацію для зйомок фільму «Поцілунок метелика». І тут я зрозуміла, що це знак, і що кіно не хоче відпускати мене.
Після 9 років я повернулася до Києва і знову вирішила зайти на кіностудію. Потрапивши туди цього разу, я усвідомила, що це вже не та, відносно безлюдна кіностудія, яка була під час мого першого візиту; це був зовсім інший світ, у якому життя і енергія били ключем. У той самий момент я зрозуміла, що мені хочеться працювати в кіно зсередини, ні, не бути актрисою, а працювати з акторами.
Я остаточно переїхала до Києва і з часом почала розсилати своє резюме як асистентка з акторами. Буквально одразу ж мене запросили попрацювати кастинг-директоркою на одну з київських кіностудій. Так і почалася моя робота в якості кастинг-директорки. Я пропрацювала там деякий час, після чого мене запросили на іншу студію.
Хочу зазначити, що найтриваліший творчий союз у мене був з режисеркою та продюсеркою Оксаною Байрак. Усі проєкти в Оксани душевні та дуже «сімейні», тому я щаслива і вдячна їй за те, що ми пройшли цей шлях разом. Окремо хочу сказати про проєкти з Анастасією та Анатолієм Мате́шко. Адже вони були першими, кого я зустріла в світі кіно. І я вдячна долі, що через багато років вона нас знову звела, і ми разом попрацювали над кількома чудовими проєктами.
Коли я потрапила до акторського відділу, то побачила, в якому стані знаходяться анкети, фотографії, акторські портфоліо, і вирішила, що хочу налагодити комунікацію між двома різними світами: світом продюсерів, режисерів, кастинг-директорів та акторським світом. На той час інтернет почав активно розвиватися, і я вирішила впорядкувати роботу, вивести акторський відділ в онлайн-формат. А в 2011 році ми з друзями, а також, на сьогоднішній день, моїм чоловіком Олександром Німенком, заснували акторське агентство «АБА Студія» онлайн-формату, в якому дуже зручно розміщувати своє акторське портфоліо, фото, відео, аудіоматеріали та фільмографію. Ми почали багато їздити по містах України, по різних країнах, знайомитися з акторами і зберігати їх матеріали в базу нашого сайту. Я дуже люблю живі зустрічі з акторами. На сьогоднішній день я вже не так активно займаюся кастингом, а в більшій мірі є керівницею студії, а також представницею деяких акторів із зарубіжних країн.
-
— Що потрібно зробити акторам, щоб потрапити до вашої бази?
— У нас закрита база для фахівців кіноіндустрії. На нашому сайті abastudio.org можна зайти в розділ «Контакти» і написати нам на email: actors@abastudio.org, надіславши грамотно оформлений лист зі своїми акторськими матеріалами.
-
— Які у тебе страхи в професії?
— Асистент з акторами, менеджер з акторами, кастинг-директор, представник актора — це посади, що вимагають величезного рівня уваги. Якщо переплутати хоч одну дату, актор не вилетить або не долетить, звідси можуть виникнути наслідки для всього кінознімального процесу; ведення графіків передбачає високу концентрацію і високий рівень відповідальності. Спочатку був страх переплутати якісь дати або час, але з набуттям досвіду і професіоналізму такого страху більше немає. Страх, як мені здається, виникає в метушні, але коли все зрозуміло — страху немає.
-
— З чим або з яким об’єктом ти себе асоціюєш?
— З кульбабкою: спочатку вона така яскрава, сонячна, а через деякий час стає повітряною, ніжною та легкою. Ці якості я намагаюся застосовувати в професії та в житті — складне зробити легким, легке зробити красивим, красиве — прекрасним, а потім — повітряним.
-
— Ти впіймала золоту рибку і можеш загадати бажання. Які б ти заздалегідь обрала?
— Перше — щоб люди прокидалися з усмішкою, легкістю та вдячністю. Друге — що стосується нашої професії: щоб були цікаві ідеї та проєкти, щоб відроджувалась традиційна культура, щоб усі фахівці отримували задоволення від своєї справи, а кожен глядач — насолоду, натхнення і позитивний заряд від перегляду якісного продукту. Третє бажання — щоб золота рибка ніколи не потрапляла до рук злих людей.
-
— Розкажи про свої захоплення.
— Подорожі, пізнання чогось нового, вивчення мов. Наприклад, зараз я почала вивчати китайську мову. Традиційна китайська мова відкриває інший погляд на життя.
Також уже понад десять років я займаюся практикою для душі та тіла — цигун, що допомагає мені підтримувати внутрішню гармонію та рівновагу. Я дуже рада, що працюю в сфері кіно, що нам вдалося організувати студію з підбору акторів. Дякую всій нашій команді — вони великі молодці. А також хочу подякувати всім своїм колегам — кастинг-директорам, режисерам і продюсерам за наш спільний творчий шлях!
-
— Ким ти мріяла стати в дитинстві?
— Стоматологом, хоча сама я не дуже люблю ходити до стоматологів.
-
— Про що ти мрієш зараз?
— Я дуже люблю дітей і хотіла б допомагати дитячому світу, створюючи якомога більше якісних проєктів за їхньої участі.
-
— Що б ти порадила акторам?
— Не впадайте у відчай, вірте в дива — вони існують. У певний момент зірки сходяться, і акторові дзвонять зі словами: «Вас затвердили на головну роль». Я не раз бачила такі історії. Найголовніше для акторів — пам’ятати, що все, що ваше, завжди буде з вами і прийде саме в той момент, коли ви будете до цього готові.
А ще — завжди пам’ятайте, що якими б навичками ви не володіли, дуже багато залежить від удачі.
До речі, щодо навичок: якщо ти вказав у резюме, що щось вмієш — будь готовий це продемонструвати: створи матеріали, які можеш презентувати. Якщо ж ти не володієш навиком хоча б на середньому рівні й не готовий його показати на запит — краще не пиши про це взагалі.
Також акторам, які не працюють у театрі, а отже не мають стабільного доходу, я б порадила знайти паралельну роботу для вирішення фінансових питань, при цьому безперервно розвиваючись і в акторській діяльності.
Також дуже важливо бути впевненим у своїх силах. У слові «впевненість» є корінь «віра» — намагайтеся максимально зберігати цю «внутрішню віру» без емоційної прив’язаності. Як то кажуть: «Не проси нічого — і отримаєш усе».
Діано, дякую тобі за зустріч і тепле спілкування, бажаю твоєму проєкту успіху та процвітання!