Кастинг-директорка Тетяна Усенко

– Випадково. Освіта в мене взагалі не пов’язана з цією сферою (закінчила КНТЕУ, спеціальність – менеджмент антимонопольної діяльності). Так склалося, що в якийсь момент я шукала роботу, а подруга відкривала модельне та акторське агентство і запропонувала спробувати. Передбачалося, що це буде на кілька проєктів, а в результаті я в цій сфері вже близько 8 років.

Спочатку ми працювали лише як агентство “Jam”, згодом почали вести проєкти вже як кастинг-студія. Ми стали партнерами, Настя пішла у декретну відпустку, а я керувала студією три з половиною роки.

Зараз ми зрозуміли, що у нас різне бачення багатьох процесів, і вирішили розвивати кожна свій проєкт. Моє агентство — Team casting & actors agency. Офіційно ми існуємо з березня, але вже встигли зробити чимало. У нас два кастинг-директори: я і Ксюша (Шершньова), нещодавно ми відзняли її перший великий проєкт — три знімальні дні, понад 30 героїв, вона молодчинка.

Загалом у нас класна команда — нас зараз четверо, називаємо себе Teamgirls. Ми всі різні, але чудово доповнюємо одна одну, я безмежно вдячна дівчатам.

– Кожен чимось запам’ятовується, але зазвичай не вистачає часу насолодитися, повністю зануритися в процес — часто дуже жорсткий таймінг і фокус на результат. Хочеться зробити кожен проєкт якомога краще. А запам’ятовуються зазвичай кумедні або складні історії. Наприклад, шукали дівчат-бодібілдерок під час новорічних свят — у період між змаганнями, коли спортсмени відпочивають і набирають масу.

Ще запам’ятався кастинг дітей-танцюристів — 6–10-річні хлопчики й дівчатка, які танцювали хіп-хоп і крамп на дуже високому рівні. Атмосфера була шалено позитивною — зарядили мене енергією на кілька років.

– Ми шукаємо нові обличчя на кожен проєкт, постійно поповнюємо базу. Не хочеться когось виділяти, щоб не образити інших — всі унікальні. В Україні дуже багато харизматичних, яскравих акторів і просто талановитих людей. Ніколи не знаєш, де знайдеш свого героя. Пам’ятаю кумедний випадок: проєкт для Казахстану, історія про велику родину, і одним із найскладніших завдань було знайти літніх людей — у Києві їх не так багато для кастингів. Шукали всюди й ніяк не могли затвердити. Виходжу з офісу і думаю: «Де мені взяти ще дідуся, де?». Йду Подолом — а через дорогу стоїть той самий дідусь! Думаю: «Підійду — злякається». Але підійшла — раз Всесвіт так підказує. Його й затвердили.

Таких історій багато. Загалом тішить те, що зараз відбувається в галузі — активність акторів, кількість різноманітних івентів у сфері, які дають можливість зростати й розвиватися. Здається, все виходить на новий рівень — і приємно бути частиною цих процесів.

– Залежить від складності та специфіки проєкту. Переважно проводимо кастинги для рекламних проєктів і музичних кліпів. Якщо потрібні незвичні типажі або специфічні навички — показуємо стільки, скільки знайдемо. У таких проєктах шукаємо до останнього. А стандартні подачі — це дві хвилі по 10–15 осіб на роль, а також може бути додатковий пошук по ще не затверджених опціях.

– На кожному проєкті збирається команда однодумців, які хочуть максимально якісно втілити ідею. У кожного своя роль, але всі працюють на результат. Продюсер здебільшого виконує об’єднувальну функцію — шукає оптимальні рішення й можливості найкраще реалізувати проєкт. Звісно, у виборі акторів, як і в інших моментах, бачення креативу замовника і режисера може трохи відрізнятися. Також є зовнішні чинники, які потрібно враховувати. Тож це більше про баланс між баченням режисера і клієнта, та розумінням, чи впорається актор з роллю.

– Ми працюємо з українськими продакшенами, а проєкти — для різних країн. За останній час — для Ізраїлю, Казахстану й, звісно, України.

– Я взагалі дуже все близько сприймаю й за все переживаю, але страхів, думаю, немає — стільки всього вже було.

Робота з людьми завжди передбачає форс-мажори — важливо не панікувати, не впадати в емоції, а максимально швидко вирішувати проблему, якщо вона виникає.

– Мрію все встигати і приходити вчасно. Знайти баланс між особистим життям і роботою. Вийти на новий рівень у професії. Більше подорожувати, приділяти час творчості. Піти вчитися в художню школу.

– Спорт — зараз це балет і йога. Люблю малювати — навіть було кілька невеликих виставок, навчалась у школі сучасного мистецтва. Переважно писала олією, іноді — акрилом. В нашому офісі багато картин. Раніше малювала й продавала з метою благодійності. Зараз у творчості перерва.

– Дизайнеркою одягу — у мене були дуже модні ляльки (усміхається). Потім хотіла вступати в медичний, але швидко передумала.

– Знепритомніла при вигляді крові — і зрозуміла, що це не моє.

– Люблю оповідання Довлатова — його гумор і легку подачу. Також з улюблених — «Пікнік на узбіччі» Стругацьких і ще «Майстер і Маргарита» Булгакова — вона живе на моїй книжковій полиці. А взагалі читаю різну літературу.

– Дивлюсь переважно документальне кіно — можу довго про це говорити. Минулого року встигла насолодитися майже всіма фільмами в рамках Docudays (дякую карантину) і на інших платформах.

Мене надихають люди, які одержимі своєю професією, закохані у свою справу й готові присвятити роки створенню одного фільму, не знаючи, як усе складеться, і не маючи права впливати на героїв. У цьому є особлива магія. Із ігрового кіно за останній час запам’яталися «Додому» Нарімана Алієва та ще душевний, позитивний і глибокий фільм «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. Я дуже люблю ходити в кіно, особливо якщо вдається зранку у вихідні — це час наодинці з собою.

– Дуже хочу попрацювати в кіно — скоріше в комедійному жанрі.

– З телефоном (жартую). З вітром.

– Мати можливість займатися благодійністю на більш значущому рівні. Більше подорожувати, менше соромитися. Більше цікавих і класних проєктів та людей у своєму житті.

– Більш творчо і якісно підходити до самопроб. Нам також зручніше й простіше проводити повноцінні кастинги в студії, особисто спілкуватися з актором. Але іноді обставини змушують працювати в іншому форматі.

Тому практична порада: мати однотонний фон, мінімальне освітлення, терпіння і гарний настрій.

А ще — розвиватися, вивчати мови, не зупинятися, мріяти, заявляти про себе, користуватися можливостями, пам’ятати, що ви унікальні й талановиті, і ще — бути ввічливими.