Кастинг-директор Павло Макарченко

- У професії я вже 20 років. Ще навчаючись на другому курсі театрального інституту, мене взяли в продакшн «Гулівер Фільм» працювати асистентом кастинг-директора з масовки та акторів. Це був 1999 рік, і я пропрацював там до 2007-го. У 2008 році, під час кризи, перейшов на канал СТБ як кастингдиректор для проєкту «Україна має талант». Через рік і дев’ять місяців пішов.

Там було важко: дуже багато роботи, мало грошей, потрібно було жити прямо на каналі. Я паралельно ще працював на LimeLite, тому не сильно переживав, коли йшов з СТБ. Хоча було, звичайно, сумно, бо таке відчуття, що у тебе відібрали Україну! Сила телебачення велика, влади було багато. Можна було просто сказати по телевізору, що в такому-то місці буде проходити кастинг, і навіть не дзвонити туди: вони самі все підготували.

- На актора і режисера в університеті імені Карпенка-Карого. Це була майстерня Григорія Йосиповича Кононенка.

- Іноді граю. Часто знімаю себе у фільмах, де роблю кастинг, – в епізодах. Не те щоб я хотів день і ніч вчити тексти, щоб потім день і ніч їх грати, як у серіалах у нас зараз відбувається, але мені подобається акторство. Це ж увага. Сцена… Ти прийшов на чотири роки в театральний інститут, і тебе полюбому заразили цією хворобою. Вона іноді прокидається і каже: «Хочу в кадр».

- Режисуру тільки цього року закінчив. Півтора року витратив на магістратурі. Хочу зняти фільм, і не один. Ідеї є, є сценарії. Я ось на пітчинг подавався… Взагалі пішов на режисуру, щоб подаватися в Держкіно на пітчинги. Але чомусь цього року виявилося, що для цього не обов’язково мати освіту.

- Мені подобаються комедії, але поки у мене за сценаріями виходять якісь драми і трагедії.

- Я б не сказав. Українські творці люблять драми, а український споживач – дурні комедії. Мені подобаються не дурні комедії.

- Сценарій я-то сам напишу, але все одно потрібно буде шукати сценариста, щоб розкидати діалоги і зробити дрібну роботу, яку я не витримую.

- Був найнеулюбленіший проєкт!.. А улюблений, напевно, – «Дике поле» за «Ворошиловградом». Було важко над ним працювати. Ми півтора року робили кастинг, багато акторів передивилися. Потім поїхали в Старобільськ, що дуже далеко від Києва. Я ж звик київським життям жити: тут вийшов, поїв, сів на таксі і поїхав. Не скажу, що в Старобільську не можна було це зробити, але там тільки три заклади, і таксі не такі, як у Києві. Сильно опирався цій поїздці, але насправді там було дуже класно. Ми там пробули місяць. Це був дуже веселий час. Тепло, спекотно – іноді ми на знімальному майданчику просто вмирали від спеки, лили собі на голову воду. А вночі йшли купатися в річці.

- Колись давно, коли я був молодим і робив рекламу в сотий раз, я міг би сказати, що у мене є улюблений проєкт. Але зараз, коли я їх зробив уже більше тисячі, це просто робота, яку потрібно робити добре. Кожного разу потрібно впрягатися на всі 100%. Дуже було цікаво працювати на Майлі Сайрус, коли ми знімали для неї кліп.

- Робив кліпи, рекламні ролики, короткометражки, великі телевізійні шоу, серіаліті, а от серіали – ніколи. Не дуже туди рвуся: напевно, тому, що не радують сценарії. А для того, щоб добре робити свою роботу, потрібно в неї закохатися. Зазвичай з продуктом, який тобі не подобається, це складно. Потрібно знайти частину, в яку ти закохаєшся, будь то актор, режисер, сценарій, команда або все разом.

- Мені подобається хороше артхаусне кіно, як, наприклад, «Додому» або «Атлантида». З задоволенням попрацював би з Васяновичем. Або це повинні бути хороші жанрові фільми: хочеться якийсь голлівудський проєкт, у велику команду, де три юніти працює. Ну, і своє кіно хочеться, звичайно.

- Подобається Даша Творонович. Вона дуже добре грає.

- Ні.

- Це все вже було. Якщо не прийде, це ж не моя вина. Може, хтось так і думає, але у людини є контракт, відповідальність. А я буду робити все, щоб покращити процес: дістати цього актора або придумати, як зробити інакше, розібратися і прийняти рішення. Всі ми люди, і у всіх у нас трапляються якісь ексцеси.

- Люблю читати книжки, але за останні два роки дуже мало прочитав. Зараз надолужую. Улюблений автор – Булгаков, а твір – «Собаче серце». Подобається кататися на вейксерфі і серфі. Раніше грав у футбол. У дитинстві я займався всім: футболом, баскетболом, веслуванням, ходив у турклуб, народні танці, дзюдо, на скрипку. Зараз на скрипці не граю. Напевно, нот навіть не пам’ятаю.

- Туристом. Мені подобалося відпочивати на морі. Звичайно, мріяв бути і пожежником, і космонавтом, але дуже хотілося бути мандрівником.

- Так. Не так щоб весь світ об’їздив, але майже всю Європу. Сподобалися Прага, Амстердам, Берлін, звичайно ж.

- Для мене їжа – це їжа. У дитинстві був перебірливий, а потім сходив у похід і перестав! Там було важко, і весь час хотілося їсти. Я люблю зранку пити каву з круасаном, лососем і авокадо. З їжі мене заспокоюють три речі: вівсянка, лосось і авокадо. Люблю спагетті, морепродукти, піцу.

- Поїхати на пів року кудись на Балі, в Азію. Просто нічого не робити, серфити і мріяти. Писати, купатися, плавати.

– Так, мені це подобається. Вже три сценарії написав, один із них зняв. Називається «Ніхто тебе не полюбить, як мама». Але його поки що не можна подивитися: хочу спочатку відправити на фестивалі. Це короткометражка на 13 хвилин. Там у мене один актор в одній кімнаті, і знято одним кадром. Життєствердний фільм.