Кастинг-директорка Оксана Бордан

— Я прийшла у кастинг 11 років тому, хоча займалась цією сферою ще одразу після школи. Маю режисерську освіту, також я театральна продюсерка, закінчила Карпенка-Карого. Довго працювала в дитячому центрі творчості, потім займалась івентами. У 2009 році мене запросили на проєкт 1+1 «Сімейні мелодрами», і відтоді я в кастингу. Закохалась у кіноіндустрію: тут захопливо, завжди щось нове, немає стабільності.

— Усі були по-своєму улюбленими на своєму етапі — наприклад, мій перший великий проєкт «Хазяйка» на 24 серії. У нас було майже чотири місяці на підготовку, два з яких ми проводили кастинг. Була можливість познайомитися з усіма акторами. Зараз таких повноцінних класних кастингів не вистачає, бо є самопроби, або точково запрошуєш двох-трьох акторів — і все.

— Коли я починала працювати на 1+1, у мене всі кастинги були відкритими. На студії Довженка був Гогольфест, і я знала, що там буде багато творчих людей, тож поставила на вулиці столик з написом «кастинг». Ми фотографували охочих, записували візитки і брали номери телефонів. Потім пішов слух, що ми проводимо кастинг, і за тиждень у нашій базі з’явилося близько 500 осіб. Багато з них знімалися.

Тому відкриті кастинги більше підходять для того, щоб наповнити базу. А коли вже є ряд потрібних героїв — це марнування часу і для кастингдиректора, і для акторів. Приходять усі охочі, а ти не можеш їм нічого запропонувати. Буває, що актори телефонують і кажуть, що хочуть прийти — і я їх запрошую. Іноді випадково заходить хтось, кого я ще не знаю. Але краще приходити вже під конкретну роль. Актору ж потрібно підготуватися, знати, що грати. Коли пишеш, що потрібні люди від 0 до 70 — це занадто великий діапазон. Я люблю, коли все розкладено по поличках — у папках, по віку, по різних сегментах. Навіть коли робила відкриті кастинги, то заповнювала базу послідовно — наприклад, жінки або чоловіки 20–30 років. Через певний час запрошували старших або дитячу аудиторію. Усіх підряд не треба, бо можна потонути в цьому обсязі і втратити багато акторів. Зараз усе перейшло в онлайн: актори надсилають анкети, фото, візитки, шоуріли — ми вносимо їх у базу. А потім запрошуємо на кастинг уже після попереднього відбору.

— Таких багато. Наприклад, Катя Варченко, з якою ми працювали на «Хазяйці». Вона дуже ніжна, багатогранна, і мені подобалося, що вона вміла швидко зібратися, швидко розуміла, що їй потрібно робити. Вона акторка від природи й уміє користуватись цим даром. Іван Шаран — дуже обдарований актор. Він і в комедії, і в драмі — неймовірно талановитий.

— Мені завжди хотілося, щоб у акторів була платформа, де можна переглянути їхні фото, відеоматеріали, фільмографію. Початківці завжди шукають платформи, де можна про себе розповісти, а от ті, хто вже має ім’я — в них на це немає часу.

Пам’ятаю, як Галя Бєлік, одна з перших кастинг-директорок, їздила в кожен театр і записувала візитки всіх акторів — створила величезний список, який передався багатьом кастинг-директорам. Був він і в мене, бо саме до неї я вперше прийшла працювати у кастинг.

Багато акторів питали, чи можу я їх вести як агентка. Спочатку казала: «Ні». Роботу кастинг-директора і агента не так легко поєднувати, бо ти відповідаєш за акторів, їхню зайнятість, подачу, інформацію. Коли я була в декреті, у мене з’явилася ідея створити сайт, на якому я виставлятиму своїх ексклюзивних акторів — щоб це привертало до них увагу. Без кастингу я не могла сидіти — і створила агентство, щоб залишатися у професії і не випадати з контексту. Спочатку запросила акторів, яких знала і з якими працювала. А потім актори самі почали приєднуватися. Зараз їх у мене близько тридцяти. У майбутньому хотілося б мати гарний офіс з видом на Дніпро, куди актори могли б приходити, пити каву чи чай, спілкуватися, щоб була окрема кімната для кастингів чи візиток.

— Встигаю, бо не всі працюють. Є актори, які не хочуть зніматися в серіалах і чекають інших проєктів. Є актори, які не працюють у російськомовних проєктах. Якби одночасно працювали всі тридцять — було б складно, але я була б щаслива!

Агентство працює у двох напрямах. Перший — це робота кастинг-директорки з актором. У такому випадку кожен актор може потрапити в базу, надіславши на пошту свій акторський кейс (контакти, резюме з усіма даними, фото відповідного розміру, відеоматеріали — візитки, шоуріли тощо). Я часто про це пишу на своїй сторінці у Facebook або Instagram, де ще раз вказую пошту. І будьте певні — я кожен лист переглядаю, бо це моя робота, від неї залежить успіх кастингу. Я зацікавлена, щоб у моїй базі було якомога більше різнопланових акторів, тому завжди рада вашим листам.

Другий напрям — робота агентки з актором. Це коли я беру актора в своє агентство на ексклюзивній основі і розміщую його анкету, фото та відео на сайті. Укладаю з актором договір. Потрапити в цю базу актор також може, але тут уже інший підхід. Мені важливо знати актора, він має бути мені цікавий як особистість, як професіонал. У нас мають співпадати погляди на розвиток, ми маємо бути зрозумілі одне одному. Ця робота більше ґрунтується на партнерстві. Де кожен зацікавлений в успіху та розвитку. І, можливо, зараз актор не знімався в головних ролях, але в нього є характер, є зовнішність, є те, що приваблює — і якщо це розвивати, то все вийде! Можливо, хтось думає, що з появою агента одразу з’явиться багато роботи. Але це не завжди так — я попереджаю, що цього може не статися одразу. Тут дуже багато факторів. Є актори, які знімаються лише в епізодах і не можуть прорватися до головної лінії. Так, у мене є й епізодники. Я теж ще вчуся і експериментую: беру акторів, а потім вже дивимося, як вони розвиваються.

— Коли починається проєкт, завжди страшно не зійтись у зайнятості з акторами, яких хоче режисер. Спочатку я через це дуже переживала, зараз трохи простіше. Вилазиш зі шкіри, але домовляєшся. Завжди намагаюсь робити все добре!

— Нареченою! Коли мені було п’ять, тато запитав, ким я мрію стати — і я так і відповіла. А вже коли підросла — хотіла бути артисткою. Любила співати. Займалась вокалом п’ять років, хореографією — десять. Приїхала вступати на акторський з іншого міста — Березані — але не взяли: не було досвіду, знайомств, я ні з ким не займалась. І вирішила йти на режисуру. У нас там був і акторський факультет — я грала всі головні ролі. Пізніше мені сказали, що організаторські якості в мене сильніші, ніж акторські.

— Так, я багато знімалась. У своїх «Сімейних мелодрамах» разів шість була в головних ролях — мене досі показують на «Бігудях». Ще три роки тому мене впізнавали діти й підбігали. Пам’ятаю, їду з коляскою, а дівчата стоять і шепочуться: «Це вона!» — «Та ні!» — «Давай підійдемо, спитаємо». А якось летіла в Ізраїль, і в літаку сиділи бабуся з онукою, й онука каже: «Ця дівчина знімалась у “Сімейних мелодрамах”!» Це було весело й незвично для мене. Зараз іноді знімаюся в епізодиках. Це надихає — в мене виростають крила. Подобається моя картинка на екрані. І якщо якийсь типаж мені дуже близький — у мене добре виходить. Для мене зйомки — це переступити через себе, влізти в чужу шкіру, побути кимось іншим. Це бадьорить.

— Про гарне розвинене агентство, про яке знали б не лише в Україні. Хочеться розвиватися за кордоном і щоб наші актори частіше знімалися за межами країни.

Не хочу відбирати роботу в акторів, але маю мрію — зіграти одну гарну головну роль у фільмі. Напевно, в якійсь драмі. Я постійно шукаю свою героїню, вигадую, якою вона була б, яка б у неї була історія. Колись хотіла зіграти борчиню, на кшталт Ксени — принцеси-воїна. А зараз хочеться показати героїню-матір. У жінок у житті стільки драм!

Читаю зараз книгу Мей Маск «Жінка, в якої є план». Вона мене надихнула. Коли прочитала її життєву історію — просто жахнулась. Чоловік її бив, вона дев’ять років страждала в шлюбі. Народила трьох дітей — і всі троє стали успішними та мегабагатими людьми. Яка ж це жінка і мати, що виховала такого чоловіка! Хотілося б зіграти подібну героїню.

А ще хочу добудувати батькам будинок. Мрію про хатинку біля моря, куди можна було б приїжджати влітку з дітьми. Мрію подорожувати машиною з родиною.

— Найбільше захоплення зараз — моя дитина. Вона займає багато часу і уваги. Вона дуже цікава, допитлива — з нею завжди відкриваєш щось нове. Іноді ходжу на танці. Подобається класична хореографія. Ходила також на пластику — це жіночно й красиво. Бо не можна забувати про себе як про жінку. А в нашому світі інтенсивної роботи це дуже легко зробити.

А ще мені дуже цікаво зрозуміти, як розвивати харизму актора. Як розгадати секрет природної привабливості. Це робота з кожним актором індивідуальна.

— Бред Пітт. Раніше сама собі не зізнавалась, а зараз, коли він подорослішав — зрозуміла, що таки так, він — втілення усіх мрій… (усміхається).

— Переглянула всі сезони «Чужоземки». Він жіночний і романтичний. Не думала, що дивитимусь, але мені сподобалась ця красива казка про кохання крізь століття. Історія післявоєнна — 1945 рік, героїня переноситься на 200 років назад — у 18 століття. Там у неї зав’язується пристрасний роман із шотландським воїном. Сюжет дуже заплутаний і цікавий.

Містики й трилери не дивлюсь: я вразлива людина і притягую подібні події. Ще зі школи це помітила. Коли прочитала «Майстра і Маргариту», зі мною почали відбуватись якісь пригоди. Тому я завжди обережна з вибором книги і кіно.

Зараз читаю «Місто жінок» Елізабет Ґілберт про дівчину, яка влаштувалась працювати в театр. Читала й думала: було б круто зняти за цією книжкою фільм.

— Любити, розвиватися і жити в гармонії з собою та світом. І тоді все обов’язково вийде!