Кастинг-директорка Марія Боклан

Оскільки я з акторської родини, мене часто питали, чи хочу я бути актрисою. Це питання звучало так часто, що врешті-решт я відповідала: «Точно не актрисою, але хочу працювати з акторами». Хоча тоді я не уявляла, як влаштовані зйомки і що таке професія кастинг-директора.

Бути актрисою — це дуже велика праця. Я з дитинства бачила, скільки потрібно віддавати, щоб працювати в цій професії, скільки часу вона забирає від сім’ї, і мені цього не хотілося.

Батьки частіше працювали в театрі, тому брали мене з собою до театру.

Я займалася багатьма речами. Я та людина, у якої завжди багато захоплень. Займалася кінним спортом. До речі, буквально місяць тому я знову повернулася до кінного спорту — для мене це справжній віддушина. Навіть не розумію, чому колись його покинула.

Ні. Єдине, що моя родина родом з України, але ми жили в Білорусі, і я завжди знала, що буду жити в Києві. Я так хотіла переїхати до України, що була готова навіть вступати до театрального, лише б опинитися в Києві.

Мені було 18 років. Я вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, правда, не на актрису, а на адміністративне відділення. Провчившись перший курс, я зрозуміла, що це не те, чого я очікувала — все було досить нудно і буденно, а мені хотілося активностей, яскравих фарб. І отак я опинилася в акторському агентстві.

Мене порекомендував туди мій батько. Я в агентстві пропрацювала близько року, а потім мене порекомендували до знімальної групи в якості асистента з акторами. Я була і на майданчику, і кастинг робила, і графіки складала. На той момент не було помічників, потрібно було встигати робити все, навіть часу на сім’ю зовсім не залишалося. Тоді я познайомилася з другим режисером Світланою Сергіївною Осадчою, яку вважаю своєю хрещеною мамою — все, що я вмію і знаю, завдяки їй. І отак з групи в групу, проєкт за проєктом, і пройшло п’ятнадцять років. Навіть самій не віриться, що вже п’ятнадцять років у професії.

- Самостійно і навіть не планую створювати своє агентство. Мені подобається відчувати себе вільною одиницею.

У мене є кілька людей, з якими я співпрацюю безпосередньо як агент, і ці люди — мої близькі друзі, родичі. Вони мене про це попросили, тому я погодилася. Поки що не планую ще когось брати, але якщо це буде мій друг, близька людина, і, що найголовніше, ми будемо командою, то все можливо.

База є, але мені її важко вести, оскільки її потрібно систематизувати, а на це не завжди є час і бажання. Я обожнюю в цьому плані Facebook — не в плані «пост і ставте плюсики в коментарях», а в плані, коли просто гортаєш, постійно бачиш нові обличчя, що навіть база не потрібна.

- Звичайно, я все переглядаю, але не відповідаю через зайнятість. Головне, щоб актори не переживали, коли їм не відповідають кастинг-директори. Ми все дивимося, все читаємо, але відповісти просто фізично немає часу. Не люблю, коли мені пишуть у приватні повідомлення. У шапці профілю на Facebook у мене вказана пошта — туди можна надсилати всі фотографії, відеовізитки, резюме.

Залежно від того, наскільки наші погляди з режисером збігаються і який запит. Все дуже індивідуально, але скажу так: натовпами у нас актори не ходять.

В основному це серіали, але я ще дуже люблю працювати в історичних проєктах і хочу, щоб їх було якомога більше. Я працювала в таких історичних проєктах, як «Анна Герман», «Офіцерські дружини». Дуже шкода, аж до сліз, що не запустився проєкт про Фаїну Раневську, в якому з мого боку була пророблена величезна робота, але в підсумку цій картині не дали фінансування. А нещодавно я дізналася, що його запустили в Москві, причому з тією актрисою, яку ми знайшли. Ну а взагалі, я дуже люблю працювати в проєктах над історичними особистостями, тому що це азарт і виклик — знайти не просто хороших акторів, а ще й схожих зовні і за психотипом. До речі, моя улюблена історична особистість — Едіт Піаф. У неї просто шалено цікава доля. Багато проєктів, звичайно, було про неї знято, але історія її життя мені дуже відгукується.

Я завжди чесно і з любов’ю ставлюся до всіх своїх проєктів. Скажу так: нехай мій улюблений проєкт буде ще попереду і бажано історичний.

- Навіть не знаю, тут включається фантазія, домальовування — ти просто бачиш у тому чи іншому акторові потрібний тобі образ.

Нічого зайвого, без яскравого макіяжу — портретні фотографії. П’ять фотографій буде цілком достатньо, одна з них у повний зріст. Також особливу важливість для повного розуміння актора мають візитки, де ти можеш почути голос і манеру розмови актора. За тривалістю візитки до хвилини буде цілком достатньо. Якщо є шоуріл, то він також вітається. Але взагалі, у мене є мрія: щоб зайшов до актора на сторінку в Facebook, а в нього там уже і фотографії, і акторська візитка, і шоуріл посиланням. Кожен актор повинен сам собою займатися — «Сам себе не зробиш, ніхто за тебе тебе не зробить».

— Я обожнюю Шорену Шонію у всіх сенсах — окрім того, що вона талановита актриса, вона ще й дуже хороша людина. Також відкрила для себе молоду дівчину — Дашу Грачову. Вона дебютувала в нашому проєкті й дуже добре себе проявила. Сподіваюся, на неї чекає велике майбутнє. Є ще чудова дівчина — Марія Штофа. Поки що великих робіт у нас з нею не було, але я вірю, що обов’язково будуть. Вона абсолютно “повнометражна”, сильна актриса.

— Затверджувати актора в серіал складніше, ніж у повний метр, бо потрібно пройти кілька етапів: погодження з режисером, продюсером і телеканалом. Був випадок, коли на одну з головних ролей затвердили дуже юну актрису — студентку театрального університету, дебютантку. Прізвища називати не буду, але сталася дуже неприємна та незрозуміла ситуація — її не відпустив на зйомки майстер. Я вважаю це дивним, адже в театральних вишах переважно дають навички сценічної гри, але ж у дипломі написано: “актор театру і кіно”. А як набратися досвіду, якщо не бувати на майданчику? Дівчина, звісно, не винна, було дуже прикро за неї. Зрештою, на роль затвердили іншу актрису. У моїй практиці це був перший і, сподіваюся, останній випадок, коли викладач так категорично не підтримав студентку. Зазвичай навпаки — дуже підтримують. Щодо «чорного списку» — я заношу туди лише тих людей, які зривають зйомки або поводяться відверто грубо.

— Як такого страху — ні. Але я дуже ціную атмосферу в роботі та колективі. Мені важливо, щоб моє бачення збігалося з баченням режисера, щоб ми дивилися в одному напрямку, були командою й отримували задоволення від процесу.

— Я б хотіла вміти лікувати.

— Відколи я повернулася до свого хобі — верхової їзди, думаю лише про коней, тому зараз асоціюю себе з кобилкою. Взагалі, це чудово — займатися тим, що тебе надихає.

— Так, знаю, що багато кастинг-директорів знімаються самі, але це точно не моє. Вважаю, що кожен має бути на своєму місці.

— Кінний спорт — основне. Не люблю ні вишивати, ні готувати. А от що справді люблю — це зустрічі з друзями, хоча вони, на жаль, трапляються дуже рідко. Дуже рада, що хоч на кілька днів вдалося поїхати до моря, відпочити, перезавантажитись і набратися сил.

— Так, дуже люблю. Хотілося б подорожувати ще більше. Найбільше мене вразив Ізраїль — дивовижна країна, хоч і невелика, але така цікава. Дуже хотіла б туди повернутись. Також дуже хочеться побувати в Америці — відчути цей дух свободи, зануритися в інший менталітет.

— Перше — щоб мої близькі були здорові. Друге — щоб ми жили в мирній країні. Третє — підкорити Еверест (і, бажано, повернутися назад!). Для мене це асоціюється з людиною з великої літери, бо підкорення Евересту — це крок над собою, це як доторкнутися до неба. А ще дуже хочеться, щоб професія актора в нашій країні знову стала престижною, щоб був величезний конкурс, як колись, щоб, приходячи на дипломні спектаклі, очі розбігалися від талановитих, різних людей, щоб хотілося знімати кожного з них. І ще одне бажання. Якось давно актор Юра Борисов, надзвичайно потужний артист, тоді ще зовсім юний, змусив мене плакати на пробах. Я настільки втратила зв’язок із реальністю, що забула — це проби, це зйомка, це актор. Я настільки підключилася до того, що він робив, що співпереживала йому як людині — до сліз. Таке зі мною сталося лише раз. Дуже хочу, щоб це відбулося ще не один раз. Це як шалена енергія між тобою і актором — справжній подарунок.

— Я фанатка Леонардо ДіКапріо — обожнюю всі фільми з його участю. Вважаю, що він геніальний актор, для якого немає нічого неможливого. Дуже подобається фільм «Дорога змін» з ним і Кейт Вінслет. Також я шанувальниця серіалу «Убиваючи Єву». Можу безкінечно переглядати «9 з половиною тижнів» та всі фільми Тарантіно. Дуже вразив фільм «Три білборди на межі Еббінга, Міссурі» з Френсіс Макдорманд — вона має нестандартну красу, але від неї неможливо відвести очей. І я просто в захваті від короткометражки, яка отримала «Оскар» — «Шкіра». У неї дуже крута ідея й класний сценарій — хочеться, щоб таких фільмів було більше. Адже справді — ми запам’ятовуємо ті роботи, які чимось вирізняються, а не ті, що зняті під копірку. Дуже відгукується одна думка, вже не згадаю чия точно: якщо у тебе крута ідея й сценарій — навіть середній актор витягне, а якщо все нудно, банально й не чіпляє — ніякий потужний актор не врятує, бо просто вимкнуть. Все має бути в балансі.

— Порадила б акторам зробити крок назустріч кастинг-директорам: зробіть якісні фотографії, запишіть відеовізитку. Не завалюйте пошту безліччю листів — дотримуватись цих порад зовсім не складно. А якщо ви з іншого міста, то навіть тим більше — не полінуйтесь, зробіть фото, запишіть коротке відео, хоча б на телефон. Повірте, ми вас побачимо! Ми зацікавлені в акторах навіть більше, ніж вони в нас — це наша робота: знайти саме Вас! Головне — стукайте, і вам відчинять. Але проявляючи наполегливість, не забувайте й про дипломатичність. А ще хочеться побажати всім — і акторам, і кожному з нас — залишатися людьми: і в моменти перемог, і в періоди невдач.