Кастинг-директорка — Ксюша Дезера

– У 1997 році я емігрувала до Чехії. Я мріяла жити в Празі, бо це місто мого дитинства. Мій дідусь був послом у Чехословаччині в 80-х. У мене з цим містом пов’язані дуже чарівні дитячі спогади, і в якийсь момент життя мені дуже захотілося туди повернутися. У Празі ми з чоловіком і дитиною прожили близько п’яти років, але я зрозуміла, що дуже помилилася, переплутавши пригоду з еміграцією. Моя енергія почала згасати, ставало все сумніше. Почалась депресія, і я почала шукати шляхи повернення.

Я не могла просто так повернутись до Києва — нас проводжали всім містом, усі раділи за нас, думали, що ми живемо в суцільному «шоколаді». А повернутись виявилось набагато складніше, ніж виїхати. І мені потрібна була робота, щоб утримувати маленького сина. Я зробила все, щоб мене взяли в ще зовсім молодий продакшн Radioaktive Film. Залишивши Прагу, квартиру, магазинчик з вегетаріанськими продуктами, який ми встигли відкрити, діяльність як Go-Go dancer (я дуже любила танцювати і здійснила свою мрію, але зрозуміла, що важчої професії просто не існує, бо одне — танцювати від щастя, а зовсім інше — за гроші, нон-стоп під музику, яка тебе зовсім не надихає). Також у Празі я встигла попрацювати у модному журналі.

– Я закінчила факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка.

– Мої батьки були категорично проти повернення до Києва, тож дізналися про це лише через три місяці, коли я вже остаточно переїхала, працювала повний день у Radioaktive та зняла квартиру на Мечникова.

– На початку я працювала асистенткою продюсера в Radioaktive Film. Ця робота навчила мене, що поняття «неможливо» просто не існує. Якщо команда молодих, цілеспрямованих людей ставить перед собою мету й разом спрямовує енергію — можна втілити будь-яку мрію! Це мене надихало. Я пам’ятаю, як півтори години сиділа перед кабінетом гендиректора аеропорту, не наважуючись зайти домовитись про оренду літака для зйомок. Я виглядала як підліток і думала, що мене просто виженуть. Це був суцільний стрес і перевершення себе. Життєва школа, після якої можна працювати будь-де.

У 2005 році я пішла з Radioaktive Film і почала фрилансити. Перепробувала майже всі продакшни Києва, працювала локейшн-менеджеркою, продакшнменеджеркою, директоркою фільму і навіть асистенткою художникапостановника. Але завжди мріяла стати кастинг-директоркою. Мені здавалося, що кастинг — це свято. І я не помилилася.

У цій професії дуже багато творчості. Кастинг-директор, працюючи з актором, трохи грає разом із ним — просто цього ніхто не бачить. Він трохи режисер, трохи актор, допомагає актору розкритися.

З дитинства я мріяла бути актрисою, і все, що мене з цією мрією пов’язувало, робило мене щасливою. Минуло багато років, перш ніж доля повернулася до мене обличчям. Це була весела вечірка в продакшні, де працювали мої друзі. У мене є особливий скіл — розігрівати вечірки, так що всі починають сяяти. Мене помітили.

Так усе і почалося — разом з Катею Задорожною ми відкрили свій перший кастинг Fast Cast при продакшні Belkastrelka. Я відчула, що кастинг — це моє. А коли ти у своїй стихії, працюєш з любов’ю — клієнти це відчувають і йдуть до тебе масово.

Після Fast Cast переді мною відкрилися нові двері — Аномалія Фільм. Але у 2008-му вибухнула криза, більшість продакшнів закрилися, майже нічого не знімали. Я почала ходити по театрах, заглядати в театральний інститут, фотографувати людей, поповнювати базу — просто не могла зупинитися. Поступово почався рух, і до мене почали звертатися як до незалежної кастинг-директорки. Я зрозуміла, що час відкривати кастинг-студію.

– Разом з Наталею Задорожною, за підтримки Діми Суханова, у 2009 році ми відкрили MaMa Casting, і нас одразу почали дуже активно запрошувати. У нас була суперкоманда, яка дала Україні одних з найсильніших кастингдиректорів. Багато дівчат зараз мають свої незалежні студії та створюють нам гідну конкуренцію.

– Я жила в будинку, де розташований Київський академічний театр на Печерську. Ми з сином у тапочках ходили на всі вистави. Я шалено мріяла грати в цьому театрі, але навіть не наважувалась сказати це вголос. Це була моя найзаповітніша мрія.

Як тільки я відпустила цю мрію — все змінилося. До мене підійшла Катя Рубашкіна й сказала, що Лєна Лазович набирає майстерню. Я вчепилася за цей шанс, не пропускала жодного заняття 5 років. Я надолужила те, що не здобула в театральному. Паралельно продовжувала займатись кастингом. І в 2013 році Театр на Печерську запропонував мені вийти на сцену — це була мрія всього мого життя.

– Найбільше запам’яталась реклама для Eurosport, яку знімав голландський продакшн. Вони змінювали сюжет прямо під час зйомки. Це був шалений стрес. Прямо під час знімального процесу мені ставили завдання знайти нових персонажів на той же день. У ролях мали бути лише справжні спеціалісти: фізіотерапевт — справжній, хокеїсти — теж справжні. Це було складно, але результат — приголомшливий.

– З 2007 року, коли почала працювати в Belkastrelka.

– Реклама соку «Садочок».

– З чимось м’яким і пухнастим, наприклад, з помпоном чирлідерки. А ще більше — з пухнастою паличкою, якою б’ють по литаврах — колотушка!

1. Комунікація з дельфінами — я мрію про це. Вони — як інший розум. 2. Стати психоаналітиком — я вже багато років навчаюсь. 3. Завжди бути в гарній фізичній формі, гнучкою, гарно плавати.

– Уже рік я в захваті від гри на барабанах! Це розвиває мозок, координацію, замінює спорт. І що найважливіше — можна вивільнити всі застійні емоції. Кажуть, барабани — це ритм серця матері, який чує немовля. Це ритм життя. Під час гри входиш у транс.

– Та, в якій я ще не була! А якщо говорити про місце, куди хочеться повернутися — це Греція. І я мрію пожити в Ісландії — серед красивої природи, щоб відчути себе, зупинитися, заспокоїтися.

– Не бійтеся виглядати смішно. Люди завжди щось подумають — це неминуче. Але якщо ви прийшли на кастинг, відкрийтеся, навіть якщо обставини неідеальні. Будьте непохитні у своєму намірі. Акторська професія — це школа самовладання, але й одна з найважчих. Особливо з віком, бо щоб щось вартісне народилось на сцені чи в кадрі, потрібно не грати, а проживати історію — а це складний психофізичний процес. Я завжди захоплювалася акторами. Головне — бережіть себе!