Аліна Марчук

– Насправді я навчалася в Карпенка-Карого на продюсерському факультеті. Хоча спочатку дуже хотіла вступити на режисуру, але мене не взяли. Після закінчення університету пішла працювати «хлопушкою», потім асистенткою, а з часом виросла до кастинг-директорки і працюю нею вже три роки.

– Звичайно! Серіал «Кріпосна». Хоча кожен проєкт залишає певний відбиток. Наприклад, було весело працювати в першому сезоні комедії «СидОренкиСидорЕнки». Цікавим був ще 4-серійний проєкт «Женатики» – своєрідна українська версія фільму «Кохання-зітхання» про те, як чоловік і жінка міняються тілами. Спочатку ми навіть хотіли знайти справжню подружню пару, щоб їм було легше перевтілитися один в одного, але врешті головні ролі зіграли Віра Кобзар і Слава Довженко.

– Залишитися без роботи. Наприклад, як під час карантину. Або знайти не того актора, якого хотілося б на роль. Буває ж, що у фільмі знімаються всі голлівудські зірки, а сам фільм виходить не дуже. У мене такого, на щастя, поки що не було.

– Під час карантину нарешті дочитала книгу Роднянського «Виходить продюсер». Вона про його життєвий шлях, про те, як він знімав фільми, зокрема «Сталінград», про пошук героїв і порівняння кіноіндустрій у різних країнах.

– Про будиночок біля моря. Або біля озера. Я інтровертка і доволі закрита людина, хоча за професією мені доводиться багато спілкуватися з людьми. Іноді хочеться тиші, спокою та затишку.

– Кіно для мене і робота, і захоплення. Але ще я дуже люблю тварин. У мене є кішка та собака, раніше була черепаха. Також люблю подорожувати, коли є така можливість.